Тиша І Грім

Довго спали вітри у ярах на припоні 

Довго тиша гнітюча полями повзла 

І стояли дерева німі на усонні 

Знемагала в пилюці вечірня імла 


І на трави не бризнули роси мов перли 

Як рум'янець густий раннє небо залив 

І здавалось життя задрімало завмерло 

Заблукало в безмежжі неміряних нив 


І здавалось нема ні початку ні краю 

Цій нудоті німій і нудній німоті 

Найстрашніше мабуть тільки тиша карає 

Коли поруч з тобою повзе по житті 


Та звелася з-за лиману 

Хмара темно-сиза 

Полоснули ятагани 

Блискавки донизу 


І вітри на перепутті 

Загриміли цепом 

Розірвали свої пута 

І помчали степом 


І озвалися долини 

Гомоном знайомим 

І упала на коліна 

Тиша перед громом 


І земля впилась водою 

Мов живою кров'ю 

І обнявся сміх з журбою 

Ненависть з любов'ю 


Гей почуйте добрі люди 

Заздрить мені треба 

Грім ударив мені в груди 

Грім з ясного неба 


І озвалися долини 

Гомоном знайомим 

І упала на коліна 

Тиша перед громом 


І озвалися долини 

Гомоном знайомим 

І упала на коліна 

Тиша перед громом 


І вітри на перепутті 

Загриміли цепом 

Розірвали свої пута 

І помчали степом 


І озвалися долини 

Гомоном знайомим 

І упала на коліна 

Тиша перед громом 


І озвалися долини 

Гомоном знайомим 

І упала на коліна 

Тиша перед громом 


І озвалися долини 

Гомоном знайомим 

І упала на коліна 

Тиша перед громом