Ненародженим

Як понесе з України у синєє море кров ворожу
Отойді я і лани, і гори
Все покину і полину
До самого Бога

Якщо є такі рани, що їх зцілює час
Є й жахлива ураза, біль від якої не згасне
Ніколи знову... Ліпили маки на свою обнову
А як людей вбивають, їм не гріє і не знобить

Мову! Так, ми нарешті полюбили мову
Ціною болю, втрат і пересиджувань у сховах
Вранці п'єш каву, скролиш сайти, пишеш всім знайомим
"Ми скоро будем вдома, ми скоро будем вдома"

Втома і роздратування – мої другі імена
Коли бачу твіти рускіх: "Да какая там война?"
Відповідати нема сенсу, бо, як каже jockii
Раби будуть рабами – хай живуть в антиутопії

Але факт є фактом: лелеку збили зі шляху
Влучили просто в крило, і не оговтавшись від жаху
Він впустив їх на землю, а з ними і мати
Не встояла рівно під жаский звук канонади
Мені казали, що янгол створений буть охоронцем
І що колись він загляне і у наше віконце
Як і сонце... що було моїм світилом
Але зараз я співаю ненародженим в могилах

Я не пробачу в житті ніколи
Ваш довічний сон

Люлі-люлі, люлі-люлі-о
Люлі-люлі, люлі-люлі-о
Люлі-люлі, люлі-люлі-о
Люлі-люлі, люлі-люлі-о