Журавлі

Вечоріє вже весна
Мати обіймає синову світлину
Тихо плаче, бо її життя... забрала разом з смертю сина
У руках тримає матінка сорочку
Бога молить "Сина не забудь!"
Щоб прийняв синочка, як удома
Не забув його від неї пригорнуть

Розриває душу страх
Сохнуть сльози на очах
Скільки доньок і синів залишилось на війні
Повертають журавлі знов до рідної землі
Наші янголи-соколи не повернуться ніколи

Вечоріє вже весна
А дружина і досі виглядає того
Хто доньці пообіцяв повернутися живим із поля бою
Не відходить син її від вікна, адже та дорога батька проводжала
У очах надія ще жива
Маму діти, плачучи, втішають

Розриває душу страх
Сохнуть сльози на очах
Скільки доньок і синів залишилось на війні
Повертають журавлі знов до рідної землі
Наші янголи-соколи не повернуться ніколи

Розриває душу страх
Сохнуть сльози на очах
Скільки доньок і синів залишилось на війні
Повертають журавлі знов до рідної землі
Наші янголи-соколи не повернуться ніколи