Panopticon

І линуть руки до сотень богів
В кінці епохи - настала смерть світів
І планети плач - розриває на шматки
Хоч зітри ноги в кров - від себе не втекти
Вирвати з утроби, жбурнути в лапи хижі
Самонадіяні створіння
Все, у що вірили - ми вбили

Відірвані від предків - прямо в лапи смерті
Ми всі в паноптіконі
Не віднайти
Безсмертя

Про свободу сон - три метра вниз потрібно рити
Те, що не вбиває
Цей їбаний світ - не вартий за ним сльози лити
Ніщо не вб'є в мені моє бажання жити

Сад життя наші кістки зжере
Паноптикон як вулик з тисячами дверей
Мільйони очей - бачать все зсередини
Хоч зітри ноги в кров - від себе не втекти