Ой Жаль Мені Буде

Копав, копав криниченьку
Неділеньку, дві,
Любив козак дівчиноньку
Людям − не собі.

Ой, жаль, жаль не помалу –
Любив дівчину змалу.
Любив дівчину змалу,
Любив, та й не взяв!
Ой, жаль, жаль мені буде:
Візьмуть її люде.
Візьмуть її люде −
Моя й не буде...
Ой, жаль, жаль!..

А вже з тої криниченьки
Орли воду п'ють,
А вже ж тую дівчиноньку
До шлюбу ведуть.

Один веде за рученьку,
Другий за рукав,
Третій стоїть, гірко плаче –
Любив та й не взяв!

А вже ж тая криниченька
Терном заросла,
А вже ж тая дівчинонька
Та й заміж пішла!

А вже ж тая криниченька
Замулилася,
А вже ж тая дівчинонька
Зажурилася.