Завтра

І я з місяцем тихо говорю
Що наболіло, а що кипить
Втома змішалася з головою
І вже нутро моє знову кричить

Кричить, немов його ріже рутина
Замкнене коло сталевих сліз
Чому всередині я ще дитина?
А очі стверджують, що вже підріс

А місяць шепче десь через хмари
Хіба за це ти моливсь життю
Щоб прикувати себе на нарах
Служити тим, хто служить буттю?

Я не знаю, що тут робити
Можливо ти підкажеш мені
Навчиш мене правильно жити
Навчиш тому, чому навчитись не зміг

Чому навчитись не зміг?

І весь світ мені дорожчий
За правила нудних людей
Цінувати я не хочу
Склад безсенсових речей

Я не знаю і не буду
Що таке втрачати час
Невже не кожен вартий того
Щоб второпати хоч раз?

І я з місяцем тихо говорю
Він сказав, що у мене - дар
Подружитись самим з собою
Адже не кожен здатен так

Правда скільки б він з головою
Серце стверділо немов янтар
Я тільки зараз дізнався то
Що можна було зробити так

Що весь світ мені дорожчий
За правила нудних людей
Цінувати я не хочу
Склад безсенсових речей

Я не знаю і не буду
Що таке втрачати час
Невже не кожен вартий того
Щоб второпати хоч раз?

Завтра може й не настати
Завтра може й не прийти
Дихання навіки стати
І душа до неба йти

А що згадаєш, що забудеш
Коли життя твоє пусте?
Невже не кожен вартий того
Щоб второпати просте?

Завтра може й не настати
Завтра може й не прийти
Дихання навіки стати
І душа до неба йти

А що згадаєш, що забудеш
Коли життя твоє пусте?
Невже не кожен вартий того
Щоб второпати просте?