Білі Черемхи (2025)

Вітер накличе щедротної зливи,
Яка із гілля пообтрушує цвіт.
Моє відгукнеться кохання щасливе
І випурхне із підзарошених віт.
А білі черемхи, мов долі дівочі,
Стоять серед гаю в обіймах весни.
Над ними блакитність і зоряні ночі
І мрії казкові забілені в сни.
Білі черемхи – ранкові сувої,
Росте вишиванка на тім полотні.
Що мати наткала із пряжі нової
Й пошила сорочку на щастя мені.