Стоїть Над Річкою Верба

Стоїть над річкою верба,
В воді купає пишні віти,
А понад берегом дівча
Вплітає в коси буйні квіти.

Стоїть над річкою верба,
Спустивши коси над водою,
З-за хмари місяць вигляда,
Ми знов зустрілися з тобою.


Під ніжний шепіт вітерця
Верба нас ніжно огортає,
І наші люблячі серця
Верба плакуча обвінчає.

Туман долину та  вербу,
Все  білим пухом укриває,
Та милу пару молоду,
Що неймовірно так кохає.

Верба і зорі милувались,
Як в кучерявому тумані
До ранку милі цілувались,
Немов в солодкому дурмані.