Ліберіо

Колись мені батько розповів
Легенду почесті світів
Одного із семи богів
Як світ колись обрав їх
Великой силою володів
Багато подвигів творив
Але ім'я його ніхто
Запам'ятати так й не міг
Хотів довести до людей
Що вартий кращих він ідей
Він вирвав серце із грудей
І розбив об скелі
А кровью він намалював
На скелях своє ім'я
Щоб світ його запам'ятав
І пам'ятате далі

Лиш кров його змило дощем
А він все не здається
Герої вічні, пам'ятай
Герой ще повернеться

Сонце-е
Опаляє серце, світ жорстокий
Серце-е
Його серце плаче біллю сотен
Знає-єш
Я не бачив ще таких героїв
Що готові смерть обрати і піти тропою війни

А через декілька століть
На скелях місто возвели
Із золота і сталі
Із мраморной краси
А його жителі щоночі
Чують крики з під землі
Як хтось ім'я шепоче
Що не відоме всім

Сонце-е
Опаляє серце, світ жорстокий
Серце-е
Його серце плаче біл'ю сотен
Знає-єш
Я не бачив ще таких героїв
Що готові смерть обрати і піти тропою війни

Й зібрали вони всіх богів
Бо можуть знають хоч вони
Кому треба щоночі
Своє ім'я крича-ати

Ім'я не взнав ніхто з шести
Проте побачили вони
Як ворони на скелях
"Ліберіо" волали всі
Всі

Сонце-е
Опаляє серце, світ жорстокий
Серце-е
Його серце плаче біл'ю сотен
Знає-єш
Я не бачив ще таких героїв
Що готові смерть обрати і піти тропою війни