Кармен

У дальній стороні, де чорний птах не пролітав
Де місяць землю осявав, там я блукав

Там чорне дерево стояло без листів, без життя
Казало серце, що знайти тебе я мушу

Очей-ночей твоїх безмежна даль
Я тану в ній, але ти — вільна, вільна

Волосся вітри в'ють, ріка в безодню ллє
Повторює луна: "Ти — вільна, вільна"

То я блукав, то клопоту не мав
То часом гіркий буває похід
Але ти там, звісно, бажана там
Конешно, там і там я вірю: встріну непокірну