30 Повінь

Я забираю свою прозу, розмитую казками
Було так непросто, потреба в підказках
Підказках (підказках)
Потреба в підказках (підказках)

Я забираю свою прозу, розмитую казками
Було так непросто, потреба в
Потреба в підказках (підказках)

Єднаю свою прозу, розмитую казками
Було так не просто, потреба в підказ-
Потреба в підказках (підказках)
Єднаю свою прозу, розмитую казками
Було так не просто, потреба в підказках

Я співала тобі уві сні
Бача в прозорих рядках твою душу
Та горить синевою в домашній печі
Тікає, поки я не затушу

Тоє горе палає
Моє горе мовчить, виводить на сушу
Та я не відпускаю, мене не відпускає, я мушу
Я мушу стояти навколішки, смиренно сумуючи
Сирена вальсує, малюючи слізьми твої лекала

Безжальна, невчасна
Я малюю в собі нову ліру ривками
Забракло смути, журби
Повертаюсь на тоє, шо єднало
Мої і твої

Мої і твої, мої і твої
Мої і твої, мої і твої
Мої і твої, мої і твої
Мої і твої, мої і твої
Мої і твої, мої і твої
Мої і твої, мої і твої
Мої і твої, мої і твої

Ти враз украсив мою осінь багряними ранами
Циклом в 30 повінь, іржавою барвою
Я забираю свою прозу, розмитую казками
Було так непросто

Ти враз украсив мою осінь багряними ранами
Циклом в 30 повінь, іржавою барвою
Я забираю свою прозу, розмитую казками
Було так непросто, потреба в підказках