Поле

Моє тіло під кулями
Руки стомлені, очі закриті напів

Мої ночі - не зоряні
І не зламлені душі в окопі братів

Моя віра прихована
Недосяжна війною, не вбита чужим

Моє місто зруйноване
Але вбити його в них не вистачить сил

Моє сонце опалює
Мою шкіру у битві, крізь шолом йде кров

Відчуваю, що падаю
Я торкаюсь землі, і останній ковток

Затискаю під раною
Я дивлюся у небо, і бачу свій дім

І моментами згадую
Моя смерть - це життя моїх милих синів

Вийди в поле
Солов'їний спів
В долоні тих
Хто в полоні

Та й душу
Вільну збережи
Поранені
Але живі

Тисячи слів і ідей
Рівно тисячі вбитих дітей

Поруч тисячі тих
Хто чекає на мир
І ці тисячи бачили смерть

Коли люди імперії вруть
Із палаючих тіл малювали сюжет
I лелеки летять у далекі міста
Вони бачать - яка є війна

В того мрія вернутись домому  цілим
Обійняти кохану, сказати усе

Що немає війни
Що ми перемогли
Моя рідна, не плач
Досить, витри лице

І на кожному кроці
У кожного с тих
Вся ця мрія цвіте
Як калина в саду

За свободу, за мир
За малих і старих
І заради цього
Він пішов на війну

Вийди в поле
Солов'їний спів
В долоні тих
Хто в полоні

Та й душу
Вільну збережи
Поранені
Але живі

Вийди в поле
Солов'їний спів
В долоні тих
Хто в полоні

Та й душу
Вільну збережи
Поранені
Але живі