Дивний Сон

Ой, це було, чи снилося мені серце й досі повниться журбою.
Ти приїздив на білому коні стукав у шибку і звав з собою.
Чорниї вуса, очі голубі, дим од люльки на віконце слався,
Щось навздогін сказала я тобі, ти ж не дослухав, не дочекався.

Гей, козаче, ти мій козаче, тебе чекаю не день і не рік.
Я чекаю, тобі гукаю: "Скоріше вертайся з доріг!".
Гей, козаче, ти мій козаче, чом серце плаче, мов немовля.
Я ніби чую і наче бачу, як ти посміхнувся здалля.

Цілі століття вдалеч пронеслись наче в небі журавлі осінні.
Ти говорив, що вернешся колись я виглядаю тебе й донині.
Давні жалі розтали, наче дим полинами пам'ять заростає.
Ти ж обіцяв вернутись молодим, ой, чи впізнаю тебе, не знаю.

Гей, козаче, ти мій козаче, тебе чекаю не день і не рік.
Я чекаю, тобі гукаю: "Скоріше вертайся з доріг!".
Гей, козаче, ти мій козаче, чом серце плаче, мов немовля.
Я ніби чую і наче бачу, як ти посміхнувся здалля.

Гей, козаче, ти мій козаче, тебе чекаю не день і не рік.
Я чекаю, тобі гукаю: "Скоріше вертайся з доріг!".
Гей, козаче, ти мій козаче, чом серце плаче, мов немовля.
Я ніби чую і наче бачу, як ти посміхнувся здалля.