Кувала Зозуля

Кувала зозуля у мрійне світання чарівний доранок мов зніжений сон.
Довіку навіки взаємне кохання, солодкий цілющий бажаний дом.

Щастя лебедем летіло та на хмару білу сіло, відпочило, і грозою пролилось.
Щастя лебедем летіло, зупинись не посміло, зимно скоро, літо відійшло.

Кувала зозуля для нас на світанку запав її голос у серце обом.
Солодке бажане довічне кохання на нас накотилось замріяним сном.

Щастя лебедем летіло не чекав тому невміло, доторкнувся і від себе відштовхнув
Щастя лебедем летіло, зупинись не посміло, зимно скоро, літо відійшло.