Годі Вже

Не тримай, мене більше в долонях, не тримай, не тримай.
Годі вже, набулась я в полоні, годі вже, годі вже.
Ще весна але сніг на світанку замете кожне слово і крок.
Я піду - мало часу до ранку, не згуби мій терновий вінок.

Приголуб, ти мене поцілунком ще хоч раз, тільки раз.
Влився біль мій отруєним трунком до кохань і образ.
Досить вже, через дні, через ночі все мине, наче сни, відлетить.
Загасити я вогнище хочу, бачиш, попіл за вітром летить.
Годі вже. Годі вже.

Пізно вже. Слів твоїх я не чую, годі вже, ти прости.
В серці - сум але я не жалкую, не тримай, відпусти.
Хтось мені, мов карання, наврочив на коханні чорніють хрести,
Я в тобі залишитись не хочу, сил нема, не тримай, відпусти.
Годі вже. Годі вже. Годі вже. Годі вже.

Не тримай, мене більше в долонях, не тримай, не тримай.
Годі вже, набулась я в полоні, годі вже, годі вже.

Я в тобі залишитись не хочу. Сил нема, не тримай.
Сил нема, не тримай, відпусти.
Годі вже. Годі вже. Годі вже. Годі вже. Годі вже.