Сади, Де В'Януть Квіти

Ти напишеш мені вірші, 
Про волосся, що наче квіти.
Про прогулянки та дощі -
Те, що так важко прошепотіти.

І коли я піду назавжди,
Ти згадаєш мене на ранок.
Ти згадаєш травневі сади,
Де лишив мого серця уламок.

В моїх снах
Ти поруч зі мною із посмішкою 
На блідих вустах
В тих садах, де в'януть квіти.

Їх заплету у коси,
Наче я і зовсім не ховала сльози
Знаєш.

Я пам'ятаю прози,
Там, де ти в морози плачеш на підлозі
Тихо.

Ти напишеш мені листа,
Намалюєш красу та літо.
Тільки доля на жаль непроста -
Розкидала всіх нас по світу.

Я нарешті пробачив себе,
і нарешті побачив кохання.
Почуття, що несуть до небес
Не змогли навіть стати зізнанням.


В твоїх снах
Я поруч з тобою із посмішкою 
На блідих вустах
В тих садах, де в'януть квіти.

Їх заплети у коси,
Наче ти і зовсім не ховала сльози
Знаєш.

Ти пам'ятаєш прози?
Там, де я в морози плачу на підлозі
Тихо.

Ти пам'ятаєш прози?
Там, де ти в морози плачеш на підлозі
Тихо.

Плачу на підлозі тихо.