Протяг

Я у квартирі, але дує вітер
Крізь ці щілини у бетонній тиші
Кожен мій вдих чує всевишній
Кожен мій крок тут вже навічно
Знову ця нічка, врубає дроти
Світло згасає, де не ждеш його ти
Ми як пилини в часу на долоні
Боляче чом так коли ти один?

Протяг по кутах, забирає слова
Я себе не чую, навкруги тишина
Протяг по кутах, кроки чужі
Забирає все, що лишилось в мені
Протяг по кутах, забирає слова
Я себе не чую, навкруги тишина
Протяг по кутах, кроки чужі
Забирає все, що лишилось в мені

Хтось кричить уві сні, хтось встати не може
Шукає тепло, але в холоді кожен
Пише на склі, пальцями схоже
Ранок зітре це, я знову ніхто вже
Імена непотрібні, байдуже лиця
Протяг всерівно пройде крізь зиниці
І я зловлю вітер цей на зупинці
Однаково так, наче знов на одинці

Протяг по кутах, забирає слова
Я себе не чую, навкруги тишина
Протяг по кутах, кроки чужі
Забирає все, що лишилось в мені
Протяг по кутах, забирає слова
Я себе не чую, навкруги тишина
Протяг по кутах, кроки чужі
Забирає все, що лишилось в мені