Карна

Жевріє свічка вдалині в віконці
Вогонь неначе обпікає серце й дух
Тепло не гріє дім, що вже порожній
Він стоїть між диму й розрух

Її голос то луна
Вона назавжди сама

Карна
Ой Карна
Як навчитись з цим жити?
Карна
Як плачеш ти
Коли назавжди йдуть діти?

Смерть і любов нерозлучні
Ні час, ні вічність не зітруть ці шрами
Без мами лишилася дитина, чи як без дитини лишилася мама

Оплач їх, Карно, відправ у вирій
Рікою покритою млою
Ти здатна жаліти по кожній смерті
Мені би впоратись з одною

Її голос то луна
Вона назавжди сама

Карна
Ой Карна
Як навчитись з цим жити?
Карна
Як плачеш ти
Коли назавжди йдуть діти?