Їй 15

Їй - п'ятнадцять, і вона торгує квітами на вокзалі
Кисень за шахтами солодкий від сонця та ягід
Потяги завмирають на мить і рушають далі
Військові їдуть на схід, військові їдуть на захід

Ніхто не зупиняється в її місті
Ніхто не хоче забрати її з собою
Вона думає, стоячи зранку на своєму місці
Що навіть ця територія, виявляється, може бути бажаною і дорогою

Що її, виявляється, не хочеться лишати надовго
Що за неї, виявляється, хочеться чіплятись зубами
Що для любові, виявляється, достатньо цього вокзалу старого
І літньої порожньої панорами

Ніхто не пояснює їй - у чому причина
Ніхто не приносить квіти на могилу її старшому брату
Крізь сон чути, як у темряві формується Батьківщина
Ніби хребет у підлітка з інтернату

Формуються світло й темрява, складаючись разом
Літнє сонце перетікає в зими
Те що діється нині з ними всіма називається часом
Головне розуміти, що все це діється саме з ними

Формується її пам'ять, формується втіха
В цьому місті народилися всі, кого вона знає
Засинаючи, вона згадує кожного, хто звідси поїхав
Коли згадувати більше немає кого, вона засинає