Їй 15
Лінія Маннергейма
4:55Я танцюю, говорить вона, доки падає сніг Доки танцюю, вона говорить, доти тримаюсь усіх Доти небом нічним перекочується луна Доки вистачить снігу, я танцюю, говорить вона І коли приходить зима і заживають грунти І небо стає сухим, ніби гортань Торкайся поверхні світу, торкайся його висоти Огортай його хворе горло найніжнішим із огортань Ти розмовляєш з вуличним снігом, мов із псом Пояснюєш йому, як вибратися з безсонь Радиш снігові, як не загубитися у снігах Як стишити гнів і як побороти страх А сніг говорить - доки вона танцює, буду іти Торкатимусь обережно пташиних крил Падатиму їй під ноги із засніженої висоти Лишатимусь поруч із нею, доки вистачить сил І заважає летіти птахам І заважає текти ріці Торкається її ліктів Лишає синці І тепер кожне слово її Перець на язиці Найгірше позаду Найголовніше в кінці Я хотів би впасти колись у цей сніг Щоби він потоком збивав із ніг Щоби він лежав опівнічним тлом Глибокий, наче псалом Я хотів би вгорнутися в ці поля Щоби чорна земля, родюча земля Стала частиною моєї душі Як стають океаном дощі І коли б вона прокидалась вночі І вслухалася в тишу за вікнами чи Видивлялась світло в темній воді Я б любив її і тоді Потаємної мови нічне стебло У нас із нею стільки всього було Що я охоче віддав би слова свої Тому, хто любить її Я хотів би відчути початок кінця В насторожених рисах її лиця В темряві, що ховає її ходу В снігові, на який упаду