Втеча

Мало нам i дня, мало i життя разом.
Ми живий потiк, що посилює часом.
Вiчно квiтне доля моя iз тобою,
Ми не знаєм свiту, як дiти обоє.
Довіряю сердце моє тобi,
Довіряю душу мою тобi,
Я пiду… Я пiду…
Нам казали люди, не бути вам разом.
Пробачаю людям усiм їх образи.
Так багато поглядiв тихих з укором,
А ми кожен вечiр тiкаем з надвору.
Довіряю сердце моє тобi,
Довіряю душу мою тобi,
Я пiду… Я пiду…
Куди ти покличеш.

Тихо серденько співає,
Я виходжу надвечiр,
Мамко про мене все знає,
Що я задумала втечу.
Бiльше чекати не стану,
Лише тихенько прощюся.
Я, любить не перестану,
I до вас не вернуся…

Ми блукали лісом, і днями й ночами.
Написали пісню своїми плачами.
Загорнули всесвіт в обійми печалі,
І хвилини міряли тільки очами.
Довіряю сердце моє тобi,
Довіряю душу мою тобi,
Я пiду… Я пiду…
Ми пішли далеко у гори до річки.
Там нема ні люду ні теплої пічки.
Там нам стало тихо і вільно нарешті.
Ти несеш мені в подарунок черешні.
Довіряю сердце моє тобi,
Довіряю душу мою тобi,
Я пiду… Я пiду…
Куди ти покличеш.

Тихо серденько співає,
Я виходжу надвечiр,
Мамко про мене все знає,
Що я задумала втечу.
Бiльше чекати не стану,
Лише тихенько прощюся.
Я, любить не перестану,
I до вас не вернуся…