De Nam Teplo
Micknoneim
3:20У громі, де небо тріщало від дум Метіда зникла — та не згас її розум І Зевс, бог грому, від болю кричав — Бо цей світ на Афіну давно вже чекав Зійшлись два боги на скелі високій — Один ніс бурю, а друга — лише спокій Він вдарив у землю — солона вода Вона ж посадила гілку — і олива зросла Справедливість — це ти Мудрість — сила твоя Не вогонь, а розум палає в боях І без зброї схиляється сила нова Щоб настала тиша — й скінчилась війна Коли тиша рве душу, а ніч нависає Її голос в мені — він мене піднімає Без крику, без страху, без кривавих знамен — Лише правда й розум ведуть крізь Едем Вона не кричить — але весь світ завмирає Її крок — мов меч, що ніч розтинає І навіть у темряві хтось пам'ятає — Афіна — ім'я справедливості, що в тиші лунає В її очах — відлуння зірок Що пам'ятають початок цілих епох Вона не карає — вона обирає Коли світ горить — вона не зникає А між світами завжди рівновагу тримає Справедливість — це ти Мудрість — сила твоя Не вогонь, а розум палає в боях І без зброї схиляється сила нова Щоб настала тиша — й скінчилась війна Коли впали титани, і небо мовчить Вона — єдина, хто ще зараз стоїть Без щита, без меча, лиш із правдою в грудях — Стає проти темряви навіть у людях БЕЗ МЕЧА! — Але падають тисячі БЕЗ СЛІВ! — Але світ завмирає ТИ ВВАЖАЄШ ЇЇ СЛАБКОЮ?! ВОНА — ТВІЙ СУД І КІНЕЦЬ! Справедливість — це ти Мудрість — сила твоя Не вогонь, а розум палає в боях І без зброї схиляється сила нова Щоб настала тиша — й скінчилась війна