Дозор

Лежу я, видивляюсь ворога в бінокль і тут телефонує мама і питає: ти де?
Я стомленим голосом, на автоматі, відповідаю, що я на кладовищі і кладу трубку.
Проходить деякий час, не знаю, що у неї було голові.
Вона мене перенабирає і мовчить.
А я їй кажу, що
Ну все в порядку, мене поміняли на кладбіщі і я йду додому.
Тепер, кажу, хай молоді полежать на кладовищі.
Все.
От така от історія.