Післямова

Стоять ліси в смарагдовій задумі.
Гудуть вітри на висях гір.
Співає море в білім шумі,
І світять бризки синіх зір,

І молоком пливуть у вирій хмари.
Сміються ранки голубі,
В поля пастух жене отари,
І сонце грає на трубі.

Всі голоси, і бурні, і спокійні
Глибоких надр і височин
Ввіллються в душу гармонійно
Потоком вражень і хвилин.

А ти, поете, всю красу з'єднавши,
Різьби карбовані рядки,
Рокам і пристрастям віддавши
Словами списані листки.