Пекло Охолоне

Смак солоний
На щоках відчуваю
На них знову впала сльоза

Нас таких мільйони
Що хотіли літати
Але знову буде гроза

І не крапка, а кома
Треба жити
Бо не повернути минуле назад

І усе невідоме
Викликає все більше страхи
Все менше азарт

Я в собі все, що маю, викричу
Щоб звільнити себе від розпачу
Не тримати в собі, усе навчусь
Посиджу, і спокійно виплачу

Є етапи та їх завершення
Є потреба на нові звершення
Важко визнати мрії вмершими
Що залишились в двадцять першому

Зібрали зі сліз
Велике море солоне
Кричали у двері
Усі молили ікони

Щоб тих, хто пішов
Знову зустріли перони
Загоються рани
Пекло охолоне

Ми хотіли просто жити, так, як хотіли
Без відчуття тривоги й страху по всьому тілу
І я питаю часто - чому нам так пощастило?
Ми, ніби у човні, який наповнений тротилом

Ми шукаємо шляхи, щоб не втратити віру
Намагаємось не втрапити в пащу до звіра
Ми шукаєм промінь сонця, хоч навколо - сіро
Кожна новина, ніби залізає нам під шкіру

Я - такий, як і усі, втомився - присів
Шкода, до іншої планети немає таксі
До тієї, де би був океаном сусід
Де відчували, що майбутнє у нашій руці

Я - такий, як і усі, бо далі іду
Із відчуттям того, що завтра готує біду
Я не знаю, чи мені буде важко іти
Та добре, що є поруч ти

Зібрали зі сліз
Велике море солоне
Кричали у двері
Усі молили ікони

Щоб тих, хто пішов
Знову зустріли перони
Загояться рани
Пекло охолоне

Зібрали зі сліз
Велике море солоне
Кричали у двері
Усі молили ікони

Щоб тих, хто пішов
Знову зустріли перони
Загояться рани
Пекло охолоне