Жити
Тартак
4:13
Текст песни
Чи бачиш ти вогонь цей? Це моє серце палає Пече у грудях назовні рветься Немає сили терпіти біль, що душу розриває За долю рідного люду, за долю рідного краю Усе, що мали - пропало, пропили, самі занедбали Все, у що вірили, забули, продали, на шматки порубали А ті неситі під себе гребуть - їм все мало й мало Свої чорні справи брехнею прикривають невдало А люди мовчать - нічичирк, наче впали до сплячки Чекаючи вдячно чергової подачки Ярмо поклали на шию, на руки, ноги - кайдани Ніхто не підійметься, ніхто не повстане І наші діти, і наші майбутні онуки Новим панам, цілуючи їх нечисті руки Нас проклянуть у хвилини розпуки За іржаві мечі, за ненатягнуті луки Дивись, як степом прадавнім летять шалені коні Як дідова шабля не раз оживає в обіймах долоні Чуби козацькі спадають на засмаглі скроні І всюди рясно посипані маки червоні Або здобути, або вдома не бути Але не здатися, але не заснути І не піддатися впливу липкої отрути Яка стримує душі, яка в'яже, оплутує Та скільки можна? Дивитися боляче Як ви поволі вмираєте, Бога молячи Самі вирішуйте, що далі - недоля чи Життя привільне у світлі сонячнім Сини та доньки, нарешті будьте готові Почути голос предків, почути голос крові Вони покличуть вас, міцні й гонорові Словами віри, словами надії, словами любові Ти чуєш спів? Це лунає пісня похідна Виряджає синів на бій країна рідна А хто в запіллі лишився одразу й не видно Чи вірний пес, чи зрадлива єхидна Понаплодилося всіляких зверхників та радників Брехливих, продажних та інших зрадників Постав шакала стерегти стадо биків Не стерегтиме та ще й наведе голодних вовків Кому можна вірити, кого варто славити Хто здатен не сплавити, не підставити? Хто пройде з тобою до кінця від початку Не продавши тебе за нікчемну тридцятку? Забуті герої лікують отримані рани Нічого не просять, хай навіть дуже погано А різна ницість і нечисть не вилазить з екрану Будує гіпотези, виношує плани Я вірю, я знаю, що рано чи пізно Мій рід старовинний підніметься грізно І міцно стисне кулак свій залізний Змете все гниле, що налипло й налізло І коли вщухне вогонь, притупиться біль за втратами То не війна, а любов закони писатиме І діти щасливі з мамами й татами Ростимуть мудрими і багатими Та скільки можна? Дивитися боляче Як ви поволі вмираєте, Бога молячи Самі вирішуйте, що далі - недоля чи Життя привільне у світлі сонячнім Сини та доньки, нарешті будьте готові Почути голос предків, почути голос крові Вони покличуть вас, міцні й гонорові Словами віри, словами надії, словами любові Та скільки можна? Дивитися боляче Як ви поволі вмираєте, Бога молячи Самі вирішуйте, що далі - недоля чи Життя привільне у світлі сонячнім Сини та доньки, нарешті будьте готові Почути голос предків, почути голос крові Вони покличуть вас, міцні й гонорові Словами віри, словами надії, словами любові
