Тихатиха (Лірично Сумна)

Тиха-тиха на дворі погода
Нема мого милого з походу
Нема мого милого з походу

Як приїхав мій милий з походу
Зустрів милу в сінях на порозі
Зустрів милу в сінях на порозі

Здрастуй, мила, здрастуй, чорнобрива
Чия в тебе  й на руках дитина?
Чия в тебе  й на руках дитина?

Довго-довго тебе чекала
Плакала ночами, але сліз не вистачало
Не вистачало, щоб наповнити море
Щоб змити біль розлуки, щоб затопити горе

Довго-довго тебе чекала
Час минав, але вірила, знала
Що повернешся живим і здоровим
Її до себе пригортатимеш знову

Сама -  у хаті, сама - у полі
І вся робота - на ній, та не жалілась долі
Але від тебе нема жодної звісточки
А може просто обірвалася ниточка?

А може вже десь там наклав головою
Уже згорів у вогні стрімкого бою?
Уже накрився чужою землею
І більш ніколи не топтамимеш своєї?

Минали дні, минали довгі ночі
І засихало марно серце дівоче
Думки сушили мозок - хто витримає все це?
І вже зневіра гадюкою заповзала в серце

Зневіра гадюкою заповзала в серце
Зневіра гадюкою заповзала, заповзала, заповзала

Ходім, милий, із сіней у хату
Буду тобі правдоньку казати
Буду тобі правдоньку казати

Був у мене козак аж три ночі
Він покинув оці й карі й очі
Він покинув оці карі очі