Хлопчику, Хлопчику... (Live)

Хлопчику хлопчику знято з підрамника 

Полотна надій моїх юних за гріш 

Твого обличчя глевка кераміка 

Все з чого маю писати вірш 


Не цілування по темних скверах 

Не з мокрих прилавків березовий сік 

Я ж тепер вся в фешенебельній скверні 

Котрій наймення 

Бальзаківський вік 


Хоч ти очима всю мене вимуч 

Хлопчику хлопчику це вже не те 

Я ж розжилася на власний імідж 

Мені вже троянди шлють у готель 


Але з блискучих вогнів ресторанних 

З високогір'я сяйних авансцен 

Виношу мов зяючу ніжну рану 

Твоє сире півдитяче лице 


Де вилиці круто 

І губи вперто 

Без жодної скази аж вогке а все ж 

З таких проступає готовність на жертву 

Як внутрішній відсвіт майбутніх пожеж 


Стоять у зіницях засльозені свічі 

І ще ти зостався такий один 

Я упізнала тебе в обличчя 

Пам'яттю генів і сновидінь 


Тремчу неначе автокатастрофу 

Раптом угледіла на бігу 

Такий медальйонно-ліплений профіль 

В юності міг би носити Богун 


І ти ковтаєш клубок гарячий 

Ти весь іще з борсань і мерехтінь 

Хлопчику хлопчику я тебе бачу 

Але не можу застерегти 

Хлопчику хлопчику я тебе бачу 

Але не можу застерегти 


Хлопчику хлопчику знято з підрамника 

Полотна надій моїх юних за гріш 

Твого обличчя глевка кераміка 

Все з чого маю писати вірш