Ніколи

Коли сонце сяде в пітьму, про кого ти згадаєш вперше
Вірити в нереальну мету, можливо,  бо ми самі собі брешем
Бути важливим для неї, чи бути першим
Бути з нею, бути собою, чи бути з кешем
Дешево так держим себе за межами, де живе наша уява між мережами
Боже мій, скажи, може я божевільний, може я вільний
Боже, може я в фільмі
Я бачу війни, бачу сни, в яких війни
Та я можу римою перетворити це в обійми 
Я зможу все, ти лиш дай шанс мені
Відчувати космос, залишаючись на землі
Там, де гори, де я виріс, де я посивів 
Там, де моє перше слово, мої перші пісні 
Ні, досі не викупив
Те, що мамі обіцяв в 15, не вирулив
Те, що бачив я у собі, з роками потухло
Те, що бачили інші - ніколи не було
І я прошу щоб була не остання 28-ма осінь
Вибачай, адже ми завжди щось там просим 
Прошу, щоб була остання та, що поряд
Та, що назавжди, та, що доля

Існує лише я і ти
Ми хворі, ми хворі, ми хворі 
Та разом назавжди
В неволі, неволі, неволі 
Здається нам не дійти
Ми тонем доволі поволі
Та не зможу вже я піти
Ніколи, ніколи, ніколи

Рестарт, на мене чекає бездна
В твоїх очах і я весь там
Я бачу неначе поле бою без втрат
Десь там, де вечір і я не сам

Неважливо, чи почують мій голос повір
Важлива лише ти і життя в тобі
Життя в тобі, ти мій амфетамін 
Без брехні, і вже без вини

Туди, де літаємо і ми в своїх снах
Я би все послав ще раз, знаєш, але я ослаб
Давай навзаєм не ненавидіти, Боже, зай
Бо я в памʼяті запатентував кожен слайд

Летить час і незабаром нова осінь
Там, де на мене чекає помʼята постіль
Ти ангел, ти монстр, ти ґрати, ти простір
Останній шанс, останній постріл