Літаки

Покажи, куди мої роки від мене втікають завжди,
Покажи, куди біжать дні і скажи, навіщо так вони?
Ніби декілька тижнів пройшло,
А вже святкую нове число,
Така дивна гра, коли рік за два.

Я не знаю куди ці роки,
Завжди втікають, скажи їм - зажди,
Я не встигаю за ними, вони ніби на Х2 режимі,
Будував багато надій, потім життя каже «На, дій!»,
І я ніби лечу по прямій, рахуючи вартість цих мрій.

Я відчуваю себе у душі ще дитиною,
А ви?
Також любите пломбір?
І перетворювати папір у літаки, котрі летять над безтурботним життям,
Даруючи хвилин пʼять відпочинку думкам.

Велике місто, затори, справи,
Щоб не заснути - чашка кави,
На телефоні - заставка «Карпати»,
А над нею робочі чати,
І чомусь знову згадую,
Як сиділи за партою,
Але машина часу, як завжди, перенесла мене сюди.

Я не знаю куди ці роки,
Завжди втікають, скажи їм - зажди,
Я не встигаю за ними, вони ніби на Х2 режимі,
Будував багато надій, потім життя каже «На, дій!»,
І я ніби лечу по прямій, рахуючи вартість цих мрій.

Я відчуваю себе у душі ще дитиною,
А ви?
Також любите пломбір?
І перетворювати папір у літаки, котрі летять над безтурботним життям,
Даруючи хвилин пʼять відпочинку думкам.

Я відчуваю себе у душі ще дитиною,
А ви?
Також любите пломбір?
І перетворювати папір у літаки, котрі летять над безтурботним життям,
Даруючи хвилин пʼять відпочинку думкам.