Легенда Королівства Ліберіо

Із сотен полей
Простирався безкрайньой тропой
Шлях до міста у золоті
З золотою, на диво, травой

В палаці світів
В позолоченом платті сизом
Йшов палацом своїм
Чи то король чи то бог

Вже сотню віків
Він займає почесний свій пост
І війною страждає
Вічний незмінний наш бог

На його війні
Немає стільки ворогів
Як в його дзеркалах

Бо він сам собі ворог
Сам собі знать
І буде думать лише
Як побільше вкрасти

Знаєш, так ще ніхто
Не робив з королів
Щоб його власний народ
Палав на вогні

Найкращий з усіх
Самий чесний могучий король
А всіх не згодних
Відправляє з мечами у бій

Безкрайньой тропой
З золотою кольчугой одів
Сотні воїнів йшли
Йшли не жалія голів

Товпи мирних бійців
І мечами із кришталя
Правду несли
Щоб на землях ворожих був ад

На його війні
Немає стільки ворогів
Як в його дзеркалах

Бо він сам собі ворог
Сам собі знать
І буде думать лише
Як побільше вкрасти

Знаєш, так ще ніхто
Не робив з королів
Щоб його власний народ
Палав на вогні

Бо він сам собі ворог
Сам собі знать
І буде думать лише
Як побільше вкрасти

Знаєш, так ще ніхто
Не робив з королів
Щоб його власний народ
Палав на вогні

Палав на вогні

А-акх