Вітряк

Понад степом над долами
Вітер грався ковилами
Стрінувся йому старий
Покинутий вітряк

І гукнув до нього вітер
Вже либонь не пів століття
Ти стоїш самотньо тут
Немов навік закляк

І гукнув до нього вітер
Вже либонь не пів століття
Ти стоїш самотньо тут
Немов навік закляк

Пам'ятаєш, твої крила
Стільки хліба молотили
І були з тобою ми
Як ріднії брати

Тож тепер летімо, брате
Годі тліючи стояти
Коли маєш крила
То літати мусиш ти

Тож тепер летімо, брате
Годі тліючи стояти
Коли маєш крила
То літати мусиш ти

А на млині ворон чорний
Гаркнув вітру на все горло
За що ти глузуєш з нього
В чім його вина?

Не тривож дарма старого
І лети собі із Богом
Чашу він свого гіркого
Вже допив до дна

Чуєш, не чипай старого
І лети собі із Богом
Чашу він свого гіркого
Вже допив до дна

Лиш вітряк стояв отерпло
Тільки стало в жорнах терпко
А скажений вітер
Від свого не відступав

Так злетіти захотілось
Аж у грудях заскрипіло
І змахнувши крилами
На трави він упав

Так злетіти захотілось
Аж у грудях заскрипіло
І змахнувши крилами
На трави він упав

Понад степом над долами
Вітер грає ковилами